МОДЕЛЬ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ

К. С. Гапонова

Херсонський державний університет

karpovich06@gmail.com

Науковий керівник: кандидат психологічних наук,

доцент О. В. Савченко

Загальновідомим є факт про те, що інтенсивний розвиток творчого потенціалу перепадає на період юнацького віку. Його активізація відбувається унаслідок появи дивергентного мислення яке дозволяє більш багатогранно розглядати проблему та знаходити декілька альтернатив та в подальшому впливає на формування індивідуальних рис при виконанні тієї чи іншої діяльності. Крім того, варто зазначити, що юнацький вік супроводжується переосмисленням тих цінностей та установок, що були сформовані раніше, тому особливого значення набуває пошук «ідеального зразку» творця,  який  стає прикладом для наслідування спочатку, а згодом переструктуровується у базис для утворення творчої індивідуальності не схожої на «ідеальний зразок» [3; 4]. Юнацький період супроводжується  інтенсивним формуванням рефлексії, адже це сенситивний період для саморозвитоку, який активно проявляється у розширені меж компетентності, у тому числі, і вдосконаленні мовленевого апарату (вивчення термінологічної мови), що у свою чергу є частиною навчально-професійної діяльності.

 Творчий потенціал ми будемо розглядати, за визначенням В. О. Моляко, як «ресурс творчих можливостей людини, здатність конкретної людини до здійснення творчих дій, творчої діяльності», як здібність до творчості [1, с. 14].

За робочу, ми обрали базову модель творчого потенціалу, відповідно до якої потенціал являє собою поєднання «творчих здібностей» особистості в конкретному виді діяльності з особистісно-діяльнісним утворенням та складається з чотирьох компонентів: 

- мотиваційно-цільового (відображає особистісне ставлення до діяльності, виражене у цільових установках, інтересах, мотивах);

- змістового (відображає сукупність знань, умінь, навичок загальноосвітнього характеру, які сприяють вирішенню творчих завдань);

- операційно-діяльнісного (до складу входять способи розумових дій і розумових логічних операцій, а також форми практичної діяльності);

- рефлексивно-оцінного (внутрішні процеси осмислення і самоаналізу, самооцінку власної творчої діяльності та її результатів; оцінку співвідношення своїх можливостей і рівня домагань у творчості) [2].

Крім того, ми вважаємо доречним виокремлювати два аспекти прояву творчого потенціалу:

- внутрішній (пов'язаний з мотивацією, самооцінкою, самокритикою, інтересами та розвитком особистісних якостей).

- зовнішній (що представлений іміджем, позицією, стилем поведінки, характером взаємодії з оточенням, зовнішнім відглядом).

Аналізуючи внутрішній аспект творчого потенціалу, ми використовували факторний аналіз. Емпіричне дослідження показало, що взята нами за основу базова модель творчого потенціалу, що складається  з чотирьох компонентів (мотиваційно-цільового, змістового, операційно-діяльнісного та рефлексивно-оцінного), не знайшла свого повного відображення в емпірично отриманій структурі значущих факторів:

-                    серед вказаних показників «Ресурсного фактору» (частота обирання завзятості як якості, що сприяє досягненню результату в процесі творчості (-0,82), частота використання натхнення, інтуїтивних «знахідок» як способу вирішення творчих завдань (0,77), частота використання знань, умінь та навичок в якості  способу вирішення творчих завдань (-0,77), частота обирання браку оригінальних ідей в якості чинника,що обумовлює невдачі у власній творчій діяльності (-0,69), частота виникнення невдоволеності під час оцінки  результату творчої діяльності (-0,65), рівень самооцінки творчої складової особистості (0,53), частота оцінювання творчих особистостей як людей, які створюють щось нове, оригінальне (-0,5) немає жодного, який би стосувався мотиваційно-цільового компоненту творчого потенціалу, проте є чотири, що відображають рефлексивний компонент, два вказують на операційно-діяльнісний  та один – змістовий, що, в свою чергу, може свідчити про відсутність чітких потреб або намірів, тобто спонтанність виникнення бажання проявити творчу активність. При цьому дуже важливим є зіставлення власних можливостей та очікувань з реальними умовами та результатами, а сам процес творчості розглядається як поєднання теоретичних  загальних знань та практичних прийомів, навичок реалізації задуму;

-                    серед вказаних показників «Фактору критичної оцінки творчої діяльності» (частота обирання схвалення в якості чинника, що обумовлює розвиток творчого потенціалу (-0,73), частота обирання вразливості як певної особистісної якості, що сприяє досягненню результату в процесі творчості (-0,62), частота обирання розвинутих загальних та спеціальних здібностей в якості пріоритетної складової творчої особистості  (-0,61), частота виникнення відчуття задоволення при оцінюванні результатів власної творчої діяльності (0,59), частота виникнення почуття гордості при оцінюванні результатів власної творчої діяльності (-0,58), частота обирання допитливості як особистісної якості, що сприяє досягненню результату в процесі творчості (0,57), частота обирання нестачі необхідних матеріалів як чинника, що обумовлює невдачі у власній творчій діяльності (-0,53) немає жодного, який би стосувалися операційно-діяльнісного компоненту творчого потенціалу, проте є п’ять, які відображають рефлексивний компонент та по одному показнику змістового та мотиваційно-цільового компонентів. Така тенденція може бути свідченням того, що при виконанні творчої діяльності важливою складовою є саме моніторинг отриманих результатів, а детальний аналіз логічних операцій чи форм практичної діяльності відступає на другий план;

-                    у переліку зазначених показників «Фактору орієнтації на себе» (частота обирання оцінки зусиль, що докладалися під час діяльності, іншими як привабливого аспекту творчості (- 0,67), рівень самооцінки продуктивності вирішення неочікуваних творчих завдань (0,6), частота обирання власних вподобань як домінуючої орієнтації в творчому процесі (0,57), частота використання творчого засобу  при вирішенні проблем (0,56), частота обирання конкуренції, змагання як фактору, що обумовлює розвиток творчого потенціалу (-0,55) також немає жодного, який би стосувався операційно-діяльнісного компоненту творчого потенціалу, проте є три, що відображають мотиваційно-цільовий компонент, один - рефлексивний і один – змістовий. Тобто під час виконання творчих завдань виникає необхідність аналізу власних цілей, інтересів, бажань та уподобань, а також перевірки результативності обраних рішень;

-                    аналіз показників, що утворюють склад «Фактору новизни та результативності творчої діяльності» показав, що серед зазначених показників (частота сприйняття творчих осіб як людей, що знаходять новий спосіб використання вже існуючим речам (-0,67) та частота обирання результатів творчої діяльності як привабливого аспекту творчості (-0,5) немає жодного, який би стосувався операціонально-діяльнісного та рефлексивного компонентів творчого потенціалу, проте є один, який стосується мотиваційно-цільового та один – змістового компонентів. Тобто під час виконання творчих завдань домінуючим є  деталізація кожного етапу творчої діяльності та отримання задоволення від виконання кожного з них, а здобутки при цьому мають бути неповторними та абсолютно новими.

Спираючись на отримані результати допомогою якого було створено дві моделі самооцінки внутрішнього аспекту творчого потенціалу:

Позитивна модель оцінки свого творчого потенціалу є наступною:

-                     творчий процес сприймається як природне явище, що не потребує додаткових складових;

-                      розвинуті загальні та спеціальні здібності не розглядаються як пріоритетна складова творчої особистості;

-                    високий  рівень самооцінки творчої складової особистості;

-                     виражене розуміння того, що вольових зусиль недостатньо аби досягти результатів в процесі творчості, адже необхідною умовою є натхнення та інтуїтивні «знахідки»;

-                    домінуючими рисами особистості, що проявляються у творчій діяльності є  допитливість, самостійність, відсутність вразливості (стійкість);

-                     відсутністнє прагнення отримувати підтримку суспільства у вигляді схвальної оцінки їхньої діяльності;

-                     більш вагомим є слідування власним смакам та уподобанням; 

-                     під час оцінки результатів власної діяльності зазвичай відчувають задоволення, але почуття гордості при цьому не актуалізується; 

-                     нестача необхідних матеріалів чи брак оригінальних ідей не розглядаються як чинники, що стають на заваді при досягненні мети;

-                     творчих особистостей такі люди сприймають як осіб, що є винахідниками унікальних речей, тих, що не мають аналогів та стають часткою історично-культурного розвитку;

-                     конкуренція, не виокремлюється як фактор, що сприяє розвитку творчого потенціалу, бо особливе значення віддається залученості в сам творчий процес.

Негативна модель має таку характеристику:

- творчий процес – це важка праця, в основі якої лежать прояви вольових якостей;

- досягнення необхідних результатів стає можливим за рахунок завзятості, праці та самовдосконалення;

- низький рівень самооцінки власної творчої складової особистості;

- відсутність навичок продуктивно вирішувати неочікуванні завдання, нехтування використанням творчого засобу при вирішенні проблем;

- пріоритетною складової творчої особистості  є розвинуті загальні та спеціальні здібності; 

- орієнтація на суспільство вразливість до оцінок, через відчуття необхідності зробити поміченими докладені зусилля під час діяльності та отримати підтримку оточення;

- поступливість, нехтування власними інтересами та уподобаннями через соціальну бажаність;

- стимуляція розвитку творчого потенціалу відбувається за умови конкуренції;

- присутня орієнтація на результати діяльності,  тобто важливо розуміти та чітко усвідомлювати кінцевий продукт та ті вигоди чи привілеї, які будуть отримані;

- позитивні результати творчої діяльності викликають почуття гордості, адже присутня схильність до пошуку недоліків;

- невдачі виникають через нестачу необхідних матеріалів та брак нестандартних ідей;

- творчих особистостей такі особи сприймають як людей, що знаходять новий спосіб вже існуючим речам. Тобто творчість є незначним перетворенням, вдосконаленням вже тих здобутків, якими користуються у суспільстві.

Стосовно опису зовнішнього аспекту творчого потенціалу було встановлено, що моделі «творчого чоловіка» та «творчої жінки» в уявленнях юнаків поєднують такі риси характеру як:

- замкненість, обмеження кола спілкування та кількості близьких стосунків;

- скутість та невпевненість у власних силах  через низьку самооцінку.

«Жіноча» модель творчої особистості на відміну від «чоловічої» уособлює в собі:

-                     прояви відповідальності, стійкості організованості та ригідності у міжособистісному та поведінковому аспектах;

-                     реалістичність поглядів по життю;

-                    схильність до проявів слабкості та розгубленості через невпевненість у власних силах;

-                     здатність  до адекватної оцінки себе й інших.

«Чоловіча» модель творчої особистості, у свою чергу, характеризується такими якостями:

-                    відсутність почуття гумору;

-                    нестабільність, непостійність життєвої позиції, принципів та поглядів;

-                    безвідповідальність та егоїстичність;

-                    свобода у мріях та відірваність думок від реальності;

-                    сенситивність до подій та розвиненість передчуттів – інтуїція.

Отже, можемо зробити висновок про існування певного розшарування у системі уявлень студентів стосовно власного творчого потенціалу: є частка осіб, які природно, без зайвих зусиль, вільно від тиску спільноти та самостійно використовують усі свої можливості, але є й інша частка, яка представлена особами, що є конформними, і можливо, саме через це,  менш успішними у реалізації своїх  творчих проектів. Крім того, у системі відносин з оточенням більш ефективними є жінки, адже кількість їх негативних рис, що виокремлюються студентами, менша за ту кількість рис, що в той же час приписують чоловікам.

Література:

1.       Моляко В. О. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень / За ред. В. О. Моляко, О. Л. Музики. – Житомир.: Вид-во Рута, 2006. – 320 с.   

2.       Развитие творческого потенциала и личностных возможностей учащихся  [Электронный ресурс]: обзор творчества. – Режим доступа: http://school32uslab.narod.ru/metod6.htm. – Название с экрана.

3.        Яковлева Е. Л. Психология развития творческого потенциала личности / Е. Л. Яковлева.  – М. : Флинта, 1997. – 287 с.

4.       Яковлева Е. Л. Развитие творческого потенциала личности школьника / Е. Л. Яковлева  // Вопросы психологии. – 1996. - № 3. – С. 28–37.